лестити

ЛЕСТИ́ТИ, лещу́, лести́ш, недок.

1. кому і без додатка. Лицемірно, нещиро вихваляти кого-, що-небудь.

Він [М. Гоголь] не лестить життю, але й не зводить наклепу на нього (Бєлін., Вибр. статті, перекл. Кундзича, 1948, 125);

Панські синки увивались коло нього, лестили йому, бо Франко був їм дуже потрібний (Кол., Терен.., 1959, 29);

// Говорити кому-небудь приємності, компліменти.

[Віктор:] Закрутила голову добру молодцю, от він і забуває про все на світі. [Ольга:] Лестиш, звичайно… А слухати приємно! (Лев., Нові п’єси, 1956, 15).

2. кому, чому. Давати насолоду, бути приємним.

По закінченні вузу його, як одного з найкращих вихованців, призначили в апарат міністерства. Це йому лестило, хоч і не цілком задовольняло (Добр., Тече річка.., 1961, 7);

Лестило її дівочому честолюбству відчувати, що десятки очей стежать за нею (Д. Бедзик, Серце.., 1961, 52).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лестити — лести́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. лестити — (кому) облещувати <�улещувати, підлещуватися до> кого, о. курити тиміям <сов. фіміам>, співати дитирамби <сов. дифірамби>, сипати компліменти, світити в очі; (з метою одурити) підпускати ляси. Словник синонімів Караванського
  3. лестити — I благоговіти (перед ким), вертіти, вертітися, виляти (перед ким), вислужуватися, вилещуватися, виляти, влещуватися, витися, в'юнитися, годити, гнутися, догоджати, завилювати, загоджати, загоджувати, запобігати, звиватися (перед ким)... Словник синонімів Вусика
  4. лестити — лещу, лестиш, недок. 1》 кому і без додатка. Лицемірно, нещиро вихваляти кого-, що-небудь. || Говорити кому-небудь приємності, компліменти. 2》 кому, чому. Давати насолоду, бути приємним. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. лестити — див. підлизуватися Словник чужослів Павло Штепа
  6. лестити — ЛЕСТИ́ТИ, лещу́, лести́ш, недок. 1. кому і без дод. Лицемірно, нещиро вихваляти кого-, що-небудь. Він [М. Гоголь] не лестить життю, але й не зводить наклепу на нього (з наук.-попул. літ. Словник української мови у 20 томах
  7. лестити — лестити, льстити обманути, обдурити Словник застарілих та маловживаних слів
  8. лестити — ЛЕСТИ́ТИ кому й без додатка (нещиро вихваляти кого-, що-небудь), ОБЛЕ́ЩУВАТИ перех., УЛЕ́ЩУВАТИ (ВЛЕ́ЩУВАТИ) перех., УЛЕЩА́ТИ (ВЛЕЩА́ТИ) перех., ПІДЛЕ́ЩУВАТИ перех., ПІДЛЕЩА́ТИ перех. Словник синонімів української мови
  9. лестити — Лести́ти, -щу́, -сти́ш гл. Льстить. Не лести мене своїми пишними словами. К. ХП. 64. Словник української мови Грінченка