1. Словник української мови в 11 томах

лик

ЛИК¹, у, ч.

1. заст. Обличчя, а також його зображення (звичайно на іконах).

Обіч громадяться, мчаться в безвихідь Тіні прадавніх століть. Ось вони — Герцоги, лорди, дільці, фабіанці, Ликів заверчений калейдоскоп (Бажан, Роки, 1957, 204);

Засмажені, мужні обличчя [козаків], обернені до ликів святих [у церкві], визирають під променем ласкавого, тремтячого світу вже менше суворо (Стар., Облога.., 1961, 6);

У вівтарі тьмяно виблискували на золотому тлі якісь-то старовинні мозаїчні лики роботи грецьких майстрів (Тулуб, Людолови, І, 1957, 125).

2. перен. Зовнішній вигляд, видима поверхня чого-небудь.

Осінь іще не показувала свого лику, але її дихання, суворе й холодне, уже почувалося в посвіжілому повітрі (Вас., II, 1959, 506);

Співай [пісне] йому [народові], що мінить лик землі, Що справедливості несе закони (Рильський, III, 1961, 247).

◊ Взя́ти на се́бе лик див. взя́ти.

ЛИК², у, ч., церк. Зібрання, сонм (ангелів, святих і т. ін.).

Останнім часом переговори про прилучення Софії Фальцфейн до лику святих дещо зайшли в тупик (Гончар, Таврія, 1952, 132).

ЛИК³, а, ч., діал. Ковток ( див. ковто́к¹ 1)

Пили пиво двома склянками. Кожний тягнув один лик, доливав склянку, щоби була повна, й подавав сусідові (Март., Тв., 1954, 116).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лик — Лик: — ковток [10] Словник з творів Івана Франка
  2. лик — лик 1 іменник чоловічого роду обличчя; зовнішній вигляд лик 2 іменник чоловічого роду сонм ангелів, святих лик 3 іменник чоловічого роду ковток Орфографічний словник української мови
  3. лик — ур., обличчя, лице, образ. Словник синонімів Караванського
  4. лик — заст. 1. Те саме, що образ; 2. Зображене на іконі обличчя священної особи; образ; 3. Ікона із зображенням обличчя Ісуса Христа, Богородиці чи святого; образ; 5. Те саме, що хор; 5. Миряни, присутні на богослужінні Словник церковно-обрядової термінології
  5. лик — див. лице Словник синонімів Вусика
  6. лик — I -у, ч. 1》 заст.Обличчя, а також його зображення (звичайно на іконах). 2》 перен. Зовнішній вигляд, видима поверхня чого-небудь. II -у, ч., церк. Зібрання, сонм (ангелів, святих і т. ін.). III -а, ч., діал. Ковток (див. ковток I 1)). Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. лик — ЛИК¹, у, ч. 1. заст. Обличчя, а також його зображення (звичайно на іконах). Обіч громадяться, мчаться в безвихідь Тіні прадавніх століть. Ось вони – Герцоги, лорди, дільці, фабіанці, Ликів заверчений калейдоскоп (М. Словник української мови у 20 томах
  8. лик — лик (лиґ) ковток (ст): Великими ликами жльопав пиво і дивився на Яська вибалушеними очима. Як риба, що лежить на дошці, думав Михайло Галій, поглядаючи на Казіка (Тарнавський З.) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  9. лик — Хор; порядок Словник застарілих та маловживаних слів
  10. лик — ВИ́ГЛЯД (сукупність зовнішніх ознак, особливостей кого-, чого-небудь), ГА́БІТУС спец., ВИД рідко, ВЗІР (УЗІ́Р) рідко, ПОЗІ́Р діал.; ЗО́ВНІШНІСТЬ, ПОДО́БА, ПОСТА́ВА рідше (стосовно людини); ОБЛИ́ЧЧЯ, КШТАЛТ, ЛИЦЕ́ рідко, ЛИК заст. (стосовно чого-небудь). Словник синонімів української мови