лисичка
ЛИСИ́ЧКА¹, и, ж.
1. Зменш.-пестл. до лиси́ця 1
— 3. У тихому гаю Лисичка щастя мала, Як у своїм добрі жила, гуляла (Гл., Вибр., 1951, 125);
Лисичка з ліщини зирнула, А зайчик за сосну сховався (Мур., Хороші сусіди, 1948, 44);
[Василина:] Бач, яка лисичка. Іди ж ото і не базікай мені отут! (Вас., Вибр., 1954, 300);
На замурованих шибках іскряться лисички од морозу (Кос., Новели, 1962, 20);
*У порівн. [Арсен:] Ви що ж, гадали, що лисичкою одкрутитесь? Е, ні. Так не вийде, ні! (Мороз, П’єси, 1959, 291).
Лиси́чка-сестри́чка — персонаж народних казок.
— Лисичко-сестричко, куди вандрувала І що там нового у світі чувала? (Фр., XIII, 1954, 259).
2. тільки мн. Веселі іскорки в очах.
Раптом у лукавих очах пробігли, дві хитрі лисички. Ще й додала інтимним шепотом: — Не цурайтеся (Головко, II, 1957, 490).
ЛИСИ́ЧКА², и, ж. Їстівний гриб жовтого кольору.
Значення в інших словниках
- лисичка — лиси́чка 1 іменник жіночого роду, істота лисиця лиси́чка 2 іменник жіночого роду гриб Орфографічний словник української мови
- лисичка — I -и, ж. 1》 Зменш.-пестл. до лисиця 1-3). Лисичка-сестричка — персонаж народних казок. 2》 тільки мн. Веселі іскорки в очах. II -и, ж. Їстівний гриб жовтого кольору. Великий тлумачний словник сучасної мови
- лисичка — ЛИСИ́ЧКА¹, и, ж. 1. Зменш.-пестл. до лиси́ця 1–4. Коли приходить до кота лисичка та й питає його: – Що ти таке? (з казки); У тихому гаю Лисичка щастя мала, Як у своїм добрі жила, гуляла (Л. Словник української мови у 20 томах
- лисичка — Їстівний гриб класу базидіоміцетів; поширений в Україні гриб; плодове тіло лійкоподібної форми, від блідо-жовтого до оранжевого, до 7 см у поперечнику. Універсальний словник-енциклопедія
- лисичка — Лиси́чка, -чки, -чці; -си́чки, -си́чок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- лисичка — Лисичка, -ки ж. 1) ум. отъ лисиця. 2) раст. Agaricus Cantharellus. ЗЮЗО. І. 110. Словник української мови Грінченка