1. Універсальний словник-енциклопедія

лисичка

Їстівний гриб класу базидіоміцетів; поширений в Україні гриб; плодове тіло лійкоподібної форми, від блідо-жовтого до оранжевого, до 7 см у поперечнику. лисичка

Джерело: Універсальний словник-енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лисичка — лиси́чка 1 іменник жіночого роду, істота лисиця лиси́чка 2 іменник жіночого роду гриб Орфографічний словник української мови
  2. лисичка — I -и, ж. 1》 Зменш.-пестл. до лисиця 1-3). Лисичка-сестричка — персонаж народних казок. 2》 тільки мн. Веселі іскорки в очах. II -и, ж. Їстівний гриб жовтого кольору. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. лисичка — ЛИСИ́ЧКА¹, и, ж. 1. Зменш.-пестл. до лиси́ця 1–4. Коли приходить до кота лисичка та й питає його: – Що ти таке? (з казки); У тихому гаю Лисичка щастя мала, Як у своїм добрі жила, гуляла (Л. Словник української мови у 20 томах
  4. лисичка — Лиси́чка, -чки, -чці; -си́чки, -си́чок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. лисичка — ЛИСИ́ЧКА¹, и, ж. 1. Зменш.-пестл. до лиси́ця 1 — 3. У тихому гаю Лисичка щастя мала, Як у своїм добрі жила, гуляла (Гл., Вибр., 1951, 125); Лисичка з ліщини зирнула, А зайчик за сосну сховався (Мур., Хороші сусіди, 1948, 44); [Василина:] Бач, яка лисичка. Словник української мови в 11 томах
  6. лисичка — Лисичка, -ки ж. 1) ум. отъ лисиця. 2) раст. Agaricus Cantharellus. ЗЮЗО. І. 110. Словник української мови Грінченка