1. Словник української мови в 11 томах

лиснючий

ЛИСНЮ́ЧИЙ, а, е. Який лисніє, лисниться.

На рослих лиснючих конях вилетіло чотири вершники (Стельмах, На.. землі, 1949, 6);

Дочки.. поначіплювали на себе золота та лиснючих дорогих діамантів (Н.-Лев., IV, 1956, 19).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лиснючий — лисню́чий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. лиснючий — -а, -е. Який лисніє, лисниться. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. лиснючий — ЛИСНЮ́ЧИЙ, а, е. Який лисніє, лисниться. Дочки .. поначіплювали на себе золота та лиснючих дорогих діамантів (І. Нечуй-Левицький); Тугий, ідеально-білий комірець, квітчаста краватка, дві лиснючі новенькі валізи, сірий м'який капелюх – все... Словник української мови у 20 томах
  4. лиснючий — БЛИСКУ́ЧИЙ (який має лиск, лисніє), ЛИСКУ́ЧИЙ, ЛИСНЮ́ЧИЙ, ЛИСНІ́ЮЧИЙ (який лисніє); ГЛЯ́НЦЕ́ВИЙ (ГЛЯ́НСОВИЙ), ГЛЯНСО́ВАНИЙ рідше (про начищену, змащену і под. Словник синонімів української мови