1. Словник української мови в 11 томах

лисніти

ЛИСНІ́ТИ, і́є, недок., чим, від чого і без додатка. Блищати своєрідним лиском (про начищену, лаковану, змащену і т. ін. поверхню).

Пучку другої руки він смачно присмоктував, бо там колись було сало, а тепер вона тілько лисніла ним (Мирний, І, 1954, 331);

За Свиридихою тюпав Сидорчук.. Важко дихав. Упрівав і ввесь аж лиснів від рясного поту (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 140);

Поскріб я коней, щоб і порошинки не було, помив їх водою: блищать, аж лисніють (Мур., Бук. повість, 1959, 7);

Уже шумлять невидані врожаї, де ковилем лисніла цілина (Сос., Так ніхто.., 1960, 39);

// Яскраво відсвічувати, сяяти, блищати.

У хатці темно й тихо; в віконечко скрять дві пломенисті зірочки іскрясті з неба голубого і білий сніг лисніє (Вовчок, І, 1955, 300).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лисніти — лисні́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. лисніти — Вилискувати, полискувати, блищати, відсвічувати, сяяти, д. лишати; лиснітися, лиснитися. Словник синонімів Караванського
  3. лисніти — див. блищати Словник синонімів Вусика
  4. лисніти — -іє, недок., чим, від чого і без додатка. Блищати своєрідним лиском (про начищену, лаковану, змащену і т. ін. поверхню). || Яскраво відсвічувати, сяяти, блищати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. лисніти — ЛИСНІ́ТИ, і́є, недок., чим, від чого і без дод. Блищати своєрідним лиском (про начищену, лаковану, змащену і т. ін. поверхню). У хатці темно й тихо; в віконечко іскрять дві пломенисті зірочки іскрясті з неба голубого і білий сніг лисніє (Марко Вовчок)... Словник української мови у 20 томах
  6. лисніти — БЛИЩА́ТИ (про гладку, начищену, змащену і под. поверхню - давати блиск; давати м'який блиск), ЛИСНІ́ТИ, ЛИСНИ́ТИСЯ, ЛИСНІ́ТИСЯ рідше, БЛИСТІ́ТИ рідко, ВИЛИ́СКУВАТИ підсил., ВИЛИ́СКУВАТИСЯ підсил. рідше, ЛОЩИ́ТИ діал., ЛОЩИ́ТИСЯ діал. Словник синонімів української мови
  7. лисніти — Лисні́ти, -ні́ю, -ні́єш і лисни́тися, -ню́ся, -ни́шся Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. лисніти — Лисні́ти, -ні́ю, -єш гл. Блестѣть; лосниться. Вода лисніє у криниці. Лебед. у. Всюди блищало і лисніло по світлицях. Левиц. І. 298. (Панок) з круглим червоним лицем, так гладесенько виголеним, що воно у його аж лисніло. Мир. Пов. II. 60. Словник української мови Грінченка