1. Словник української мови в 11 томах

лобань

ЛОБА́НЬ, я́.

1. ч., розм. Людина або тварина з великим опуклим лобом;

// Уживається як лайливе слово.

— Ти, такий лобаню, схопився, лоба не перехрестивши, та до хліба зараз тягнешся? (Вас., І, 1959, 324).

2. ч. і ж. Цінна промислова риба родини кефалевих.

Позаторік восени, коли пішла в морі лобань, змовився Нур’ялі з братами Медже.. вийти на лов (Тулуб, Людолови, І, 1957, 260).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Лобань — Лоба́нь прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються. Орфографічний словник української мови
  2. лобань — -я. 1》 ч., розм. Людина або тварина з великим опуклим лобом. || Кремезний, старий вовк. || Уживається як лайливе слово. 2》 ч. і ж. Цінна промислова риба родини кефалевих. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. лобань — ЛОБА́НЬ. 1. я́, ч., розм. Людина або тварина з великим опуклим лобом. Петро, дядьків Семенів лобань, .. уявивши себе кимось, пішов і пішов “рубати”, збиває лозиною голови будяків (О. Гончар); // Уживається як лайливе слово. Словник української мови у 20 томах
  4. лобань — ЛОБА́НЬ розм. (людина або тварина з великим опуклим чолом), ЛОБА́СТИЙ у знач. ім., розм., ЛОБА́ТИЙ у знач. ім., розм. Петро, дядьків Семенів лобань, напередодні острижений налисо, .. Словник синонімів української мови
  5. лобань — Лобань, -ня́ м. Съ большимъ лбомъ. Словник української мови Грінченка