1. Словник української мови в 11 томах

локаторник

ЛОКА́ТОРНИК, а, ч. Той, хто обслуговує локатор.

Пліч-о-пліч з льотчиками і штурманами трудяться інженери, техніки, водії спеціальних машин, локаторники (Рад. Укр., 15.IX 1961, 3).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. локаторник — лока́торник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. локаторник — -а, ч. Той, хто обслуговує локатор. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. локаторник — ЛОКА́ТОРНИК, а, ч. Той, хто обслуговує локатор. Розкидані між стрункими соснами і ялинами велетенські “гриби” з телескопами дуже вже схожі на позиції локаторників на Ай-Петрі (з газ.). Словник української мови у 20 томах