1. Словник української мови в 11 томах

локатор

ЛОКА́ТОР, а, ч. Апарат для визначення місцезнаходження тіла способом уловлювання відбитих від нього звукових хвиль або радіохвиль.

Зараз робляться цікаві спроби створити мініатюрний ультразвуковий локатор, який дає змогу сліпим людям орієнтуватися серед навколишніх предметів (Наука.., 11, 1956, 19);

На індикаторах локаторів командного пункту.. з’явились малесенькі світляні плями (Собко, Срібний корабель, 1961, 29);

*У порівн. Пам’ять, мов локатор, Пронизує минувшину густу (Воронько, Тепло.., 1959, 194).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. локатор — Лока́тор: — квартирант [20] — квартирант, жилець [48] — наймач [XVIII] Потім він перенісся до великої кам'яниці, збудованої для винаймування найбіднішим локаторам, і бідував тут страшенно [XVIII] Словник з творів Івана Франка
  2. локатор — лока́тор іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. локатор — -а, ч. 1》 Апарат для визначення місцезнаходження тіла способом уловлювання відбитих від нього звукових хвиль або радіохвиль. 2》 спец. Пристрій або програма для локалізації несправностей в устаткуванні, в ЕОМ. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. локатор — ЛОКА́ТОР, а, ч. Апарат для визначення місцезнаходження тіла способом уловлювання відбитих від нього звукових хвиль або радіохвиль. Може, тут є ще якесь невідоме випромінювання, яке шкідливо впливає на дію локатора? (В. Словник української мови у 20 томах
  5. локатор — лока́тор (льока́тор) ірон. вухо (м, ср, ст) ◊ наста́вити лока́тори (льока́тори) прислуховуватися; підслуховувати (ст): Дорослі зібралися на поґаданє, а дітиська наста́вили льокатори та пороззявляли писки (Авторка) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. локатор — (-а) ч., частіше мн. локатори, -ів; мол., крим.; жарт. Вухо. [Староста] інформує вищі інстанції про студентський рух з детальним описом усіх матюків, скабрезностей та еротичних фантазій, які вона почула краєм локатора <... Словник жарґонної лексики української мови
  7. локатор — лока́тор (від лат. loco – уміщую) пристрій, яким визначають місце, де перебувають літак, судно чи інший об’єкт, за допомогою відбитих від них або випромінюваних ними звукових чи електромагнітних хвиль. Словник іншомовних слів Мельничука
  8. локатор — РАДІОЛОКА́ТОР, ЛОКА́ТОР, РАДА́Р. Передавач радіолокатора надсилав у простір імпульси тривалістю в кілька мікросекунд (з журналу); На індикаторах локаторів командного пункту.. з'явились малесенькі світляні плями (В. Словник синонімів української мови