лудильник
ЛУДИ́ЛЬНИК, а, ч. Той, що лудить.
Поки робиться аналіз, лудильник працює всліпу (Роб. газ., 29.VІІІ 1965, 2).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- лудильник — луди́льник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- лудильник — -а, ч. Той, що лудить. Великий тлумачний словник сучасної мови
- лудильник — ЛУДИ́ЛЬНИК, а, ч. Той, що лудить. Я нікого не експлуатував, не маю власності .. Власне, маю тільки власний секрет воронування криці, але мають же свої секрети лудильники, наприклад, і спокійно перебувають членами профспілки .. (Б. Словник української мови у 20 томах