1. Словник української мови у 20 томах

лудильник

ЛУДИ́ЛЬНИК, а, ч.

Той, що лудить.

Я нікого не експлуатував, не маю власності .. Власне, маю тільки власний секрет воронування криці, але мають же свої секрети лудильники, наприклад, і спокійно перебувають членами профспілки .. (Б. Антоненко-Давидович);

Сьогодні наче й немає потреби, а завтра, дивись, доведеться щось зробити, а робити нікому. Вмер останній лудильник, скажімо, в місті, немає чоловіка, який збудує човна (П. Загребельний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лудильник — луди́льник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. лудильник — -а, ч. Той, що лудить. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. лудильник — ЛУДИ́ЛЬНИК, а, ч. Той, що лудить. Поки робиться аналіз, лудильник працює всліпу (Роб. газ., 29.VІІІ 1965, 2). Словник української мови в 11 томах