лужичани

ЛУЖИЧА́НИ, а́н, мн. (одн. лужича́нин, а, ч.; лужича́нка, и, ж.). Західнослов’янська народність, яка живе у верхній і нижній Лужиці по верхній і середній течії р. Шпрее; лужицькі серби.

Назва маленького сучасного західнослов’янського народу — лужичани — походить від територіальної назви Лужиця (Нар. тв. та етн., 4, 1962, 69).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лужичани — -ан, мн. (одн. лужичанин, -а, ч.; лужичанка, -и, ж.). Західнослов'янська народність, яка живе у Верхній і Нижній Лужиці по верхній і середній течії р. Шпре; лужицькі серби. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. лужичани — ЛУЖИЧА́НИ, а́н, мн. (одн. лужича́нин, а, ч.; лужича́нка, и, ж.). Західнослов'янська народність, яка живе у верхній і нижній Лужиці по верхній і середній течії р. Шпрее; лужицькі серби. Словник української мови у 20 томах
  3. лужичани — Найменший слов'янський народ, який мешкає на сх. Німеччини, рештки полабських слов'ян; бл. 100 тис.; мова лужицька. Універсальний словник-енциклопедія