1. Словник української мови в 11 томах

лупень

ЛУ́ПЕНЬ, пня, ч., діал. Побої.

Штефан врятував Юрка від лупня і сорому (Козл., Ю. Крук, 1950, 131).

Да́ти лу́пня кому — побити кого-небудь.

Дав йому лупня добре — довго буде джмелів слухати! (Номис, 1864, № 3986);

Ілько.. крутнувся мерщій за батогом яким, щоб іще пужалном дати йому за все доброго лупня (Козл., Ю. Крук, 1950, 81).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лупень — лу́пень іменник чоловічого роду побої діал. Орфографічний словник української мови
  2. лупень — -пня, ч., діал. Побої. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. лупень — ЛУ́ПЕНЬ, пня, ч., діал. Побої. Штефан врятував Юрка від лупня і сорому (П. Козланюк). Словник української мови у 20 томах
  4. лупень — ПОБО́Ї (удари, яких завдають кому-небудь), БИТТЯ́, БІ́ЙКА, БІЙ розм., ЛУ́ПКА розм., ХЛЬОСТ (ХЛЬОСТА) розм., ПРОЧУХА́Н розм., ПРОЧУХА́НКА розм., ПРИПА́РКА ірон., ЛУ́ПЕНЬ діал., ХЛЬО́РА діал., ХАЛАЗІ́Я діал. Словник синонімів української мови
  5. лупень — Лупень, -пня м. Ударъ, побои. дати лупня. Дать потасовку. Дав йому лупня добре, — довго буде джмелів слухати. Ном. № 3986. Словник української мови Грінченка