1. Словник української мови в 11 томах

любитися

ЛЮБИ́ТИСЯ, люблю́ся, лю́бишся; мн. лю́бляться; недок.

1. з ким і без додатка. Почувати, виявляти глибоку сердечну прихильність одне до одного; кохатися (у 1 знач.).

Кохайтеся ж, любітеся, Як серденько знає (Шевч., І, 1951, 49);

[Сокуренко:] Невже ви не знаєте, що ми з Оксаною любимось вже більше року? Ви ж самі, дивлячись на наше кохання, радувались (Кроп., І, 1958, 128);

// розм. Бути в інтимних стосунках з особою іншої статі.

— Він любиться з молодицями… я доведу, що він ходить до тої слинявої Насті… (Коцюб., І, 1955, 38);

— Любилася я з моїм, так, що швидко вже почала сподіватися на вагітність (Ю. Янов., II, 1958, 105).

2. Відчувати глибоку повагу, товариську відданість одне до одного.

Пилипиха була ще давня товаришка і приятелька нашій матері, і жили вони.. добре, любилися (Вовчок, І, 1955, 183);

// Добре ставитися одне до одного, шанувати, не кривдити одне одного.

Чули заповідь господню: Всім любитися, А не рить другим безодню Та злобитися! (Граб., І, 1959, 117);

// Почувати одне до одного глибоку приязнь, викликану родинними зв’язками.

Ми з братом щиро любилися зроду, змалку (Вовчок, І, 1955, 4).

3.рідко. Бути до вподоби кому-небудь.

Ненечка її Амата В душі своїй була строката: Не всякий їй любився зять (Котл., І, 1952, 165).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. любитися — люби́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. любитися — Кохатися, г. любуватися; (перелюбствувати) ділити ложе; (- друзів) товаришувати; Р. подобатися. Словник синонімів Караванського
  3. любитися — див. любити Словник синонімів Вусика
  4. любитися — [л'убитиес'а] -бл'ус'а, -биес':а, -биец':а, л'убл'ац':а; нак. -бис'а, -б'іц':а Орфоепічний словник української мови
  5. любитися — люблюся, любишся; мн. любляться; недок. 1》 з ким і без додатка. Почувати, виявляти глибоку сердечну прихильність одне до одного; кохатися (у 1 знач.). || розм. Бути в інтимних стосунках з особою іншої статі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. любитися — ЛЮБИ́ТИСЯ, люблю́ся, лю́бишся; мн. лю́бляться; недок. 1. з ким і без дод. Почувати, виявляти глибоку сердечну прихильність одне до одного; кохатися (у 1 знач.). Кохайтеся ж, любітеся, Як серденько знає (Т. Словник української мови у 20 томах
  7. любитися — люби́тися: ◊ люби́тися як кіт з псом ірон. про тих, хто часто свариться (м, ср, ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. любитися — ДРУЖИ́ТИ (бути в дружбі з кимсь), ТОВАРИШУВА́ТИ, ПРИЯТЕЛЮВА́ТИ, ЗАПРИЯ́ЗНЮВАТИСЯ, ЛА́ДИТИ, ЛАДНА́ТИ, ДРУЖИ́ТИСЯ розм., ЛИГА́ТИСЯ зневажл., ТОВАРИШИ́ТИ діал., КОМПАНУВА́ТИ діал., КУМА́ТИСЯ заст.; ПОДРУГУВА́ТИ розм. (перев. Словник синонімів української мови
  9. любитися — Любитися, -блюся, -бишся гл. 1) Любить другъ друга. Так любляться, як собака з кішкою. Ном. № 4147. Ой за Бугом за рікою любився я з дівчиною. Чуб. V. 24. З ким вірно люблюся — не наговорюся. Мет. 29. Кохайтеся, любитеся, як серденько знає. Шевч. 12. 2) Нравиться. А що, хата любиться? Лебед. у. Словник української мови Грінченка