любитися

ЛЮБИ́ТИСЯ, люблю́ся, лю́бишся; мн. лю́бляться; недок.

1. з ким і без дод. Почувати, виявляти глибоку сердечну прихильність одне до одного; кохатися (у 1 знач.).

Кохайтеся ж, любітеся, Як серденько знає (Т. Шевченко);

[Сокуренко:] Невже ви не знаєте, що ми з Оксаною любимось вже більше року? Ви ж самі, дивлячись на наше кохання, радувались (М. Кропивницький);

– Сама ж кажеш: коли любиться, то треба любити, – кинув я, трохи розчарований її розважністю. – То ж любітеся, – мовила вона, – хіба я вам бороню? (Валерій Шевчук);

// розм. Бути в інтимних стосунках з іншою особою.

– Він любиться з молодицями... я доведу, що він ходить до тої слинявої Насті... (М. Коцюбинський);

Батьки мої боялися по подвір'ї та городі ходити, бо де б не ступили: в літню кухню, комору, гараж, за хату, в садок – а там уже ми з Любком любимося (Г. Тарасюк);

– Бачиш, Євдосю, братчики ордену поставили перед собою занадто суворі правила: .. не любитися з жінками, не курити й не пити (В. Шкляр).

2. Відчувати глибоку повагу, товариську відданість одне до одного.

Пилипиха була ще давня товаришка і приятелька нашій матері, і жили вони .. добре, любилися (Марко Вовчок);

Під той час загостив до нього [Антіоха] випадком один купець із Кіпру, з яким він давно знався й любився (М. Лукаш, пер. з тв. Дж. Боккаччо);

// Добре ставитися одне до одного, шанувати, не кривдити одне одного.

Любіться всі разом, бо кругом злі люде, – Коли серед своїх любові не буде, То чужі вас певно не будуть любити (І. Франко);

Чули заповідь Господню: Всім любитися, А не рить другим безодню Та злобитися! (П. Грабовський);

Вельми не довіряв йому [Вовчому Хвосту] Свенельд Ольгович, бо той був начебто варяг, а любився з полянами (І. Білик);

// Почувати одне до одного глибоку приязнь, викликану родинними зв'язками.

Ми з братом щиро любилися зроду, змалку (Марко Вовчок).

3. рідко. Бути до вподоби кому-небудь.

Ненечка її Амата В душі своїй була строката: Не всякий їй любився зять (І. Котляревський);

Люди сірими мишами гризли обніжжя гори. Підошвам столичного панства теж любився наш камінь (М. Дочинець).