лютня
ЛЮ́ТНЯ, і, ж. Старовинний струнний щипковий музичний інструмент східного походження.
Вийшли тут наперед війська Військові співці славутні, Всі вони були при зброї, А в руках тримали лютні (Л. Укр., І, 1951, 376);
На хорах музики настроювали скрипки, лютні та мандоліни (Тулуб, Людолови, І, 1957, 93);
*У порівн. В ній [перемозі] наше сонячне лице, душа труда, дзвінка, як лютня (Тич., II, 1957, 289).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- лютня — лю́тня іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- лютня — -і, ж. Старовинний струнний щипковий музичний інструмент східного походження. Великий тлумачний словник сучасної мови
- лютня — (польске lutnia, від арабського аль-уд — дерево) — 1. Струнний щипковий інструмент східного походження. Має напівсферичний мигдалеподібний корпус з дерев’яних сегментів... Словник-довідник музичних термінів
- лютня — ЛЮ́ТНЯ, і, ж. Старовинний струнний щипковий музичний інструмент східного походження. Вийшли тут наперед війська Військові співці славутні, Всі вони були при зброї, А в руках тримали лютні (Леся Українка); На хорах музики настроювали скрипки... Словник української мови у 20 томах
- лютня — Струнний музичний інструмент Словник застарілих та маловживаних слів
- лютня — лю́тня (італ. liuto, від араб. аль’уд – дерево) струнний щипковий музичний інструмент. Словник іншомовних слів Мельничука
- лютня — Струнний щипковий музичний інструмент (хордофон) мигдалевидної форми; популярна в XV-XVII ст. Універсальний словник-енциклопедія
- лютня — Лю́тня, -ні, -нею; лю́тні, лю́тень Правописний словник Голоскевича (1929 р.)