люто
ЛЮ́ТО. Присл. до лю́тий¹.
Клацають люто зубами вовки (С. Ол., Вибр., 1959, 174);
Танки рвались до Пруту, Бились воїни люто (Криж., Під зорями.., 1950, 61);
Похмурий член комісії з мішками під очима люто ненавидів благообразного дідка (Тют., Вир, 1964, 561);
Хазяїн.. люто дивився на всіх, ніби всі були його ворогами (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 66);
Дощ люто сік йому обличчя, груди, та він нічого не чув (Є. Кравч., Сердечна розмова, 1957, 27);
Хлопець так захопився, що вже нічого не чув і не помічав навколо. Працював люто, наполегливо (Коз., Гарячі руки, 1960, 65).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- люто — лю́то прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- люто — Присл. до лютий I 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- люто — ЛЮ́ТО. Присл. до лю́тий¹. Клацають люто зубами вовки (С. Олійник); Танки рвались до Пруту, Бились воїни люто (С. Крижанівський); Похмурий член комісії з мішками під очима люто ненавидів благообразного дідка (Григорій Тютюнник); Хазяїн .. Словник української мови у 20 томах
- люто — ЛЮ́ТО (дуже обурливо, з великим гнівом, із злістю), ЖОРСТО́КО, ХИ́ЖО, ЗЛІ́СНО, ПО-ВА́РВАРСЬКОМУ, ПО-ЗВІ́РСЬКОМУ, ПО-ЗВІРЯ́ЧОМУ, ПО-ВО́ВЧОМУ, З ЗАПЕ́КЛІСТЮ, Я́РО. Стадницький.. люто б'є ногами коня і повертає на шлях (М. Словник синонімів української мови
- люто — Люто нар. Свирѣпо, жестоко, люто, звѣрски. Люто помордовано! — О злая доле! за що ти мене так люто караєш? Стор. II. 269. Словник української мови Грінченка