ляскотіти
ЛЯСКОТІ́ТИ¹, очу́, оти́ш, недок. Підсил. до ля́скати.
Шуміли колеса, ляскотіли ремінні паси, передаючи свою енергію наверх, до жорен (Шиян, Баланда, 1957, 20);
Раз у раз сухо ляскотів батіг (Скл., Карпати, II, 1954, 108).
ЛЯСКОТІ́ТИ², очу́, оти́ш, недок. Підсил. до ляща́ти.
Вийде до них [панночка] — ляскотить по-пташиному, привітна, люба (Вовчок, І, 1955, 111);
Чую, ляскотить сміх баришні, і він [офіцер] немов крізь сльози регоче (Ле, Мої листи, 1945, 72);
// безос.
Неугавні коники завели в траві таке сюрчання, аж у вухах ляскотить… (Мирний, IV, 1955, 308).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ляскотіти — ляскоті́ти 1 дієслово недоконаного виду ляскати ляскоті́ти 2 дієслово недоконаного виду лящати Орфографічний словник української мови
- ляскотіти — див. говорити; звучати; кричати; ляпати Словник синонімів Вусика
- ляскотіти — [л'аскоут’ітие] -коучу, -котиш, -котиемо, -котиете; нак. -коти, -коут'іт' Орфоепічний словник української мови
- ляскотіти — I -очу, -отиш, недок. Підсил. до ляскати. II -очу, -отиш, недок. Підсил. до лящати. || безос. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ляскотіти — ЛЯСКОТІ́ТИ¹, очу́, оти́ш, ЛЯСКОТА́ТИ, очу́, о́чеш, недок. Підсил. до ля́скати. Шуміли колеса, ляскотіли ремінні паси, передаючи свою енергію наверх, до жорен (А. Шиян); Дощ ляскотів із металевим дзвоном (Григорій Тютюнник); Вони зайшли в кімнату. Словник української мови у 20 томах
- ляскотіти — ТОРОХТІ́ТИ розм. (швидко, скоромовкою і перев. голосно говорити, розмовляти), ТОРОХКОТА́ТИ (ТОРОХКОТІ́ТИ) підсил. розм., ТРІЩА́ТИ розм., ТРІСКОТАТИ (ТРІСКОТІ́ТИ) підсил. розм., ТЕРКОТА́ТИ (ТЕРКОТІ́ТИ) розм., ЦОКОТА́ТИ (ЦОКОТІ́ТИ) розм., ТАРАБА́НИТИ розм. Словник синонімів української мови
- ляскотіти — Ляскоті́ти, -кочу́, -коти́ш, -котя́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- ляскотіти — Ляскоті́ти, -чу́, -ти́ш гл. 1) Учащенно хлопать, щелкать. 2) Быстро говорить, быстро болтать, чаще — крикливымъ голосомъ. Вийде до них, ляскотить по пташиному, привітна, люба. МВ. (О. 1862. III. 44). Словник української мови Грінченка