1. Словник української мови в 11 томах

ліліпут

ЛІЛІПУ́Т, а, ч. Неприродно мала на зріст людина; карлик.

— Ліліпути — випадкове явище серед звичайних людей (Багмут, Щасл. день.., 1951, 6);

До містечка заїхав мандрівний театр ліліпутів (Вільде, На порозі, 1955, 56);

// перен. Про надзвичайно малий предмет, істоту.

Є зірки-гіганти, які в мільярди разів перевершують Сонце об’ємами, а також зірки-ліліпути, що в мільйони разів менші за Сонце (Наука.., 2, 1958, 37);

Він ловив у давні часи сомів такого розміру, що теперішні соми — просто ліліпути! (Донч., VI, 1957, 58).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ліліпут — ліліпу́т іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. ліліпут — див. КАРЛИК. Словник синонімів Караванського
  3. ліліпут — див. низький Словник синонімів Вусика
  4. ліліпут — -а, ч. Неприродно мала на зріст людина; карлик. || перен. Про надзвичайно малий предмет, істоту. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. ліліпут — Маля, малюк, малеча, див. малиш, карлик, пігмей Словник чужослів Павло Штепа
  6. ліліпут — ЛІЛІПУ́Т, а, ч. Неприродно мала на зріст людина; карлик. Мала [дівчинка] в руках якусь претензійність, підкреслене кокетство.., цілком нагадуючи дорослого ліліпута (В. Словник української мови у 20 томах
  7. ліліпут — КА́РЛИК (неприродно мала на зріст людина), ЛІЛІПУ́Т, КА́РЛА розм.; ПІГМЕ́Й (перев. в Центральній Африці); ГНОМ (казково мала людина, яка нібито охороняє підземні скарби). Узяв Іван пищалку, попрощався з карликами, й вони пішли собі геть (В. Словник синонімів української мови
  8. ліліпут — Ліліпу́т, -та; -пу́ти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)