1. Словник української мови в 11 томах

лісниця

ЛІСНИ́ЦЯ, і, ж., розм.

1. Дике плодове дерево, що росте у лісі, та його плоди; дичка.

Ідуть вони, ідуть, аж при дорозі стоїть лісниця.., така колюча, напівусохла (Укр.. казки, легенди.., 1957, 366).

2. Те саме, що лісна́ ( див. лісни́й¹).

Потік гримів і падав зі скали.. Ночами потопельниці й лісниці Схилялися до дикої води (Перв., II, 1958, 97).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лісниця — лісни́ця 1 іменник жіночого роду дике плодове дерево, що росте в лісі розм. лісни́ця 2 іменник жіночого роду, істота міфічна істота, що живе в лісі розм. Орфографічний словник української мови
  2. лісниця — -і, ж., розм. 1》 Дике плодове дерево, що росте у лісі, та його плоди; дичка. 2》 Те саме, що лісна (див. лісний I). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. лісниця — ЛІСНИ́ЦЯ, і, ж., розм. 1. Дике плодове дерево, що росте у лісі, та його плоди; дичка. “А на аркані у Непорадного то кривився [Мустафа], наче б лісницю вкусив” (А. Словник української мови у 20 томах
  4. лісниця — ДИ́ЧКА (дике, некультивоване плодове дерево; його плід), ДИЧО́К розм.; ЛІСНИ́ЦЯ розм. (таке дерево, що росте в лісі). Хата ще стояла, і груша-дичка перед дідовим порогом ще росла (О. Словник синонімів української мови
  5. лісниця — Лісни́ця, -ці ж. Лѣсная груша или яблоко. Угор. Словник української мови Грінченка