1. Словник української мови в 11 томах

лісництво

ЛІСНИ́ЦТВО, а, с. Ділянка лісу як господарська одиниця, а також установа, що відає цією ділянкою.

У Голосієвському лісництві (під Києвом) виявлено 7 природних гібридів горіха (Колг. енц.. І, 1956, 299);

Хіба ми забули, як ранньою весною лісництво відпустило бідноті сто дерев. А одержала біднота ті дерева? Ні, не одержала (Шиян, Баланда, 1957, 118);

Любила [Улянка] їздити., оглядати лісництво, бувати, на заготівлі лісу (Донч., IV, 1957, 115);

// Господарські будівлі цієї установи.

Прислухалася [Олена] до шелесту ясенів біля воріт лісництва (Вільде, Сестри.., 1958, 12).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лісництво — лісни́цтво іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. лісництво — -а, с. Ділянка лісу як господарська одиниця, а також установа, що відає цією ділянкою. || Господарські будівлі цієї установи. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. лісництво — ЛІСНИ́ЦТВО, а, с. Ділянка лісу як господарська одиниця, а також установа, що відає цією ділянкою. Він [Василь] деякий час спокійно працював у лісництві (О. Словник української мови у 20 томах
  4. лісництво — Лісни́цтво, -ва, -ву Правописний словник Голоскевича (1929 р.)