1. Словник української мови в 11 томах

лічець

ЛІЧЕ́ЦЬ, чця́, ч., заст. Лікар.

Уже в Київській Русі були своєрідні лікарі — "лічці", "відуни", які лікували людей (Нар. тв. та етн., 4, 1965, 70);

Дід-лічець уже заново перев’язав рани.. і сидів, підперши голову руками (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 112).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лічець — ліче́ць іменник чоловічого роду, істота лікар арх. Орфографічний словник української мови
  2. лічець — ЛІЧЕ́ЦЬ, чця́, ч., заст. Лікар. До неї кликали кращих лічців Києва й інших, далеких, городів, але всі вони, бачачи висхле тіло цариці, чуючи її страхітливий кашель, смутно похитували головами (С. Скляренко); Дід-лічець уже заново перев'язав рани .. Словник української мови у 20 томах
  3. лічець — ЛІ́КАР (особа з вищою медичною освітою, що лікує хворих), МЕ́ДИК, ДО́КТОР розм., ЕСКУЛА́П жарт. заст., ЛІЧЕ́ЦЬ заст.; ЦІЛИ́ТЕЛЬ книжн. уроч., ЗЦІЛИ́ТЕЛЬ книжн. уроч. (той, хто зціляє, виліковує); КОНОВА́Л зневажл. (поганий лікар). Словник синонімів української мови