1. Словник української мови в 11 томах

маг

МАГ, а, ч.

1. У країнах стародавнього Сходу — жрець, що виконував релігійні обряди й провіщав майбутнє.

На далекій вежі видко магів вавілонських, що ворожать по зорях (Л. Укр., II, 1951, 146).

2. Людина, що нібито володіє таємницями магії (у 1 знач.); характерник, чарівник.

Він дав магові Гальванеску слово не перешкоджати його магії (Смолич, І, 1958, 279);

*Образно. Розмову магів двох нелегко зрозуміть Невтаємниченим (Рильський, Мости, 1948, 114).

Маг і чарівни́к (чароді́й):

а) традиційна назва фокусника, ілюзіоніста.

— Шановні панії і пани, паничі і панянки, славнозвісний маг і чародій, Кваранціоно Антоніо, ім’я якого відоме в Старому і Новому світі, покаже вам своє високе мистецтво, і подиву вашому не буде меж (Рибак, Помилка.., 1956, 150);

б) (жарт.) про людину, що робить усе дуже легко й спритно.

Коли ж наступала пора полювання на дичину, ніхто не міг зрівнятися з Ніколає. — Маг, чарівник! — говорили люди, коли юнак ніс на плечах десяток добрих качок (Чаб., Балкан. весна, 1960, 23).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. маг — маг іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. маг — (біблійний) жрець; (чаклун) чарівник, характерник; Ф. ілюзіоніст, штукар. Словник синонімів Караванського
  3. маг — див. чародій Словник синонімів Вусика
  4. маг — -а, ч. 1》 У країнах Стародавнього Сходу – жрець, що виконував релігійні обряди й провіщав майбутнє. 2》 Людина, що нібито володіє таємницями магії (у 1 знач.); характерник, чарівник, чаклун, віщун. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. маг — Чарівник, чаклун, характерник, див. колдун, мольфар, хіромант, чародій Словник чужослів Павло Штепа
  6. маг — МАГ¹, а, ч. 1. У країнах стародавнього Сходу – жрець, що виконував релігійні обряди й провіщав майбутнє. На далекій вежі видко магів вавилонських, що ворожать по зорях (Леся Українка); На порядку денному .. Словник української мови у 20 томах
  7. маг — А, ч. Магнітофон. Треба взяти маленький маг: як-не-як, а з музикою веселіше. Словник сучасного українського сленгу
  8. маг — (-а) ч. мол. Магнітофон. БСРЖ, 328; ПСУМС, 42. Словник жарґонної лексики української мови
  9. маг — (грец. μάγος, з перс. магуш – чаклун) 1. Жрець у Стародавньому Ірані і деяких сусідніх країнах. 2. Переносно – чаклун, віщун, чудодій. Словник іншомовних слів Мельничука
  10. маг — В стародавній Мідії та Персії член жрецької касти; астролог; теп. — людина, яка володіє магією. Універсальний словник-енциклопедія
  11. маг — маг і чароді́й (чарівни́к, заст. чудоді́й), жарт. Людина, яка робить щось дуже легко, вправно, спритно, красиво і т. ін. Карцев, не поспішаючи, вправа за вправою, день за днем учив обох Ольг, і робота давала наслідки.. Одного разу .. Фразеологічний словник української мови
  12. маг — ЖРЕЦЬ (особа, яка виконує релігійні обряди в язичеських релігіях), МАГ, СВЯТЕ́ЦЬ заст. Жерці і ліктори стоять Круг Капітолія (Т. Шевченко); Радіє люд. Словник синонімів української мови
  13. маг — Маг, -га; ма́ги, -гів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)