маг
МАГ¹, а, ч.
1. У країнах стародавнього Сходу – жрець, що виконував релігійні обряди й провіщав майбутнє.
На далекій вежі видко магів вавилонських, що ворожать по зорях (Леся Українка);
На порядку денному .. підноситься духовна справа в формі виступу знаменитого індуського мага й факіра, що об'їздив увесь світ (М. Івченко).
2. Людина, що, згідно з міфологічними або язичницькими уявленнями, володіє таємницями магії (у 1 знач.); характерник, чарівник.
Він дав магові Гальванеску слово не перешкоджати його магії (Ю. Смолич);
Він же, граф Елленберг, здається, не подібний ні до мага, ні до дурня, ані до шарлатана, він більше, ніж хто-небудь, вірить у вічний, абсолютний закон – рівності людей не було, ніде немає й бути ніколи не може (В. Винниченко);
Мій названий батько якось висловив цікаве припущення. Мовляв, колись я був дорослою людиною, але один злий чаклун, могутній чорний маг, перетворив мене на дитину (О. Авраменко, В. Авраменко);
* Образно. Розмову магів двох нелегко зрозуміть Невтаємниченим (М. Рильський);
// перен. Той, хто здатен впливати на інших.
Кожен твій вчинок завжди був, є і буде актом волі. Доки ти не усвідомиш цього, твоєю волею будуть маніпулювати маги натовпу (Любко Дереш).
◇ (1) Маг і чароді́й (чарівни́к, заст. чудоді́й), жарт. – людина, яка робить щось дуже легко, вправно, спритно, красиво і т. ін.
Не обминуло його уваги й те, якими очима дивиться на рудого Богдана Тетяна Гаврилівна. Певно, в уяві цієї жінки Богдан був маг і чарівник... (В. Владко);
Карцев, не поспішаючи, вправа за вправою, день за днем учив обох Ольг, і робота давала наслідки.. Одного разу .. зустрів [підполковник] їх біля трибуни і задоволено сказав: – Ваш Карцев – маг і чародій (В. Собко).
МАГ², а, ч., розм.
Те саме, що магнітофо́н.
Гена за кілька хвилин був у Максима. Ще на подвір'ї почув гримкотіння його потужного мага (Г. Усач);
Я .. той альбом усе ж записав собі на маг і відтоді слухав систематично (Ю. Андрухович).
Значення в інших словниках
- маг — маг іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- маг — (біблійний) жрець; (чаклун) чарівник, характерник; Ф. ілюзіоніст, штукар. Словник синонімів Караванського
- маг — див. чародій Словник синонімів Вусика
- маг — -а, ч. 1》 У країнах Стародавнього Сходу – жрець, що виконував релігійні обряди й провіщав майбутнє. 2》 Людина, що нібито володіє таємницями магії (у 1 знач.); характерник, чарівник, чаклун, віщун. Великий тлумачний словник сучасної мови
- маг — Чарівник, чаклун, характерник, див. колдун, мольфар, хіромант, чародій Словник чужослів Павло Штепа
- маг — А, ч. Магнітофон. Треба взяти маленький маг: як-не-як, а з музикою веселіше. Словник сучасного українського сленгу
- маг — (-а) ч. мол. Магнітофон. БСРЖ, 328; ПСУМС, 42. Словник жарґонної лексики української мови
- маг — (грец. μάγος, з перс. магуш – чаклун) 1. Жрець у Стародавньому Ірані і деяких сусідніх країнах. 2. Переносно – чаклун, віщун, чудодій. Словник іншомовних слів Мельничука
- маг — В стародавній Мідії та Персії член жрецької касти; астролог; теп. — людина, яка володіє магією. Універсальний словник-енциклопедія
- маг — маг і чароді́й (чарівни́к, заст. чудоді́й), жарт. Людина, яка робить щось дуже легко, вправно, спритно, красиво і т. ін. Карцев, не поспішаючи, вправа за вправою, день за днем учив обох Ольг, і робота давала наслідки.. Одного разу .. Фразеологічний словник української мови
- маг — ЖРЕЦЬ (особа, яка виконує релігійні обряди в язичеських релігіях), МАГ, СВЯТЕ́ЦЬ заст. Жерці і ліктори стоять Круг Капітолія (Т. Шевченко); Радіє люд. Словник синонімів української мови
- маг — Маг, -га; ма́ги, -гів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- маг — МАГ, а, ч. 1. У країнах стародавнього Сходу — жрець, що виконував релігійні обряди й провіщав майбутнє. На далекій вежі видко магів вавілонських, що ворожать по зорях (Л. Укр., II, 1951, 146). 2. Людина, що нібито володіє таємницями магії (у 1 знач. Словник української мови в 11 томах