мазка
МА́ЗКА, и, ж., розм., рідко. Те саме, що штукату́рка.
Поломлені карнизи, побиті вікна, пошпугована мазка, облуплені стовпи — все виглядало непривітним та страшним (Мирний, III, 1954, 305).
МАЗКА́, и́, ж., розм. Кров, що витекла з рани.
Гей, хто зо мною вийде битись..? Мазкою хоче хто умитись? (Котл., І, 1952, 93);
— Сорочка.. зашкарубла, як кора на дереві, штани умазані в волячу мазку, бо кров волам пускаю (Коцюб., II, 1955, 18);
З розбитого носа йому текла червона мазка (Панч, Гомон. Україна, 1954, 113).
◊ Спусти́ти мазку́ кому — побити когось до крові.
— Я йому спустив кулаками чимало мазки (Н.-Лев., II, 1956, 145).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- мазка — ма́зка іменник жіночого роду кров рідко мазка́ іменник жіночого роду штукатурка Орфографічний словник української мови
- мазка — див. кров Словник синонімів Вусика
- мазка — I м`азка-и, ж., діал. Металева сітка для захисту від бджіл. II мазк`а-и, ж., розм. Кров, що витекла з рани. Спустити мазку кому — побити когось до крові. Великий тлумачний словник сучасної мови
- мазка — МА́ЗКА, и, ж., розм., рідко. Те саме, що штукату́рка. Поломлені карнизи, побиті вікна, пошпугована мазка, облуплені стовпи – все виглядало непривітним та страшним (Панас Мирний). МАЗКА́, и́, ж., розм. Кров, сукровиця, що витекли з рани. Словник української мови у 20 томах
- мазка — КРОВ (червона рідина, яка, циркулюючи, забезпечує живлення клітин та обмін речовин живого організму), КРОВИ́ЦЯ поет., КРИВА́ВИЦЯ фольк., КЕРВА́ВИЦЯ (КИРВА́ВИЦЯ) діал., КРІВ діал., КРІ́ВЛЯ діал., РУДА́ заст., КРОВИ́НА поет.; Ю́ШКА розм., МАЗКА́ розм. Словник синонімів української мови
- мазка — Мазка, -ки ж. Металлическая сѣтка для защиты отъ пчелъ. Лохвиц. и Гадяц. у. --------------- Мазка, -ки ж. Кровь. Черномор. Мазкою хоче хто умитись, кому не жаль своїх зубів? Котл. Ен. II. 15. Вишептати від чорної мазки. Мнж. 152. Словник української мови Грінченка