1. Словник української мови в 11 томах

майстрова

МАЙСТРО́ВА, вої, ж., діал. Дружина майстра (у 1, 2 знач.).

Майстер виходив до цехової господи, старший челядник ішов додому, а майстрова поралась у кухні (Фр., IV, 1950, 205);

Вигода й те, що ці майстерні — не Юзько, і не треба їм ні дітей няньчити у майстрової, ні дрова рубати для кухні, ні помиї свиням носити (Козл., Ю. Крук, 1957, 346).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. майстрова — майстро́ва іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. майстрова — I майстр`ова-вої, ж., діал. Дружина майстра (у 1, 2 знач.). II майстров`а-ої, ж., діал. Майстерня. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. майстрова — МАЙСТРО́ВА, вої, ж., діал. Дружина майстра (у 1, 2 знач.). Майстер виходив до цехової господи, старший челядник ішов додому, а майстрова поралась у кухні (І. Словник української мови у 20 томах
  4. майстрова — МАЙСТРИ́ХА розм. (дружина майстра), МАЙСТРО́ВА діал. Майстер виходив до цехової господи, старший челядник ішов додому, а майстрова поралась у кухні (І. Франко). Словник синонімів української мови
  5. майстрова — I. Майстрова, -вої ж. Жена мастера, мастерового. Майстер старий, хлопець малий, майстрова молода. Чуб. V. 1085. --------------- II. Майстрова, -вої ж. Мастерская. Оддаймо його у слюсарі в майстрову, — нехай лишень того хліба спитає. Васильк. у. Словник української мови Грінченка