1. Словник української мови в 11 томах

майстрів

МА́ЙСТРІВ, рова, рове. Прикм. до ма́йстер; належний майстрові.

З вікон майстрова дружина бачила, як на заводі загорілася жарина (Рудь, Дон. зорі, 1958, 82);

Усі слова — співучі струни, Коли під майстровим смичком… (Рильський, Поеми, 1957, 155);

// Власт. майстрові.

Жаль мені.. прощатися з тобою, бо маєш в руках майстрову жилу, талан (Стельмах, І, 1962, 120).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Майстрів — Ма́йстрів іменник чоловічого роду населений пункт в Україні Орфографічний словник української мови
  2. майстрів — -рова, -рове. Прикм. до майстер; належний майстрові. || Власт. майстрові. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. майстрів — МА́ЙСТРІВ, рова, рове. Прикм. до ма́йстер; належний майстрові. З вікон майстрова дружина бачила, як на заводі загорілася жарина (М. Рудь); Усі слова – співучі струни, Коли під майстровим смичком... (М. Рильський); // Власт. майстрові. Жаль мені .. Словник української мови у 20 томах