майструвати
МАЙСТРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок.
1. перех. і без додатка. Робити, виготовляти що-небудь ручним способом.
Тесляр колисочку дебелу Майструє в сінях (Шевч., II, 1953, 312);
Одного літнього дня.. Кайдаш сидів у повітці на ослоні й майстрував (Н.-Лев., І, 1956, 263);
Піду, бувало, в село, бавлюся з сільськими дітьми або придивляюся, як старші майструють коло возів, саней чи інших знаряддів [знарядь] (Фр., II, 1950, 344);
Козаки з нудьги, щоб даремно не сидіти, майстрували залізні гаки — "котвиці" (Кач., Вибр., 1953, 75).
2. неперех., розм. Те саме, що теслюва́ти.
Гриць за яку тільки роботу не брався: і майстрував, і бондарював, і фурманував (Чорн., Визвол. земля, 1959, 15).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- майструвати — (виготовляти щось) розм. споряджати. Словник синонімів Полюги
- майструвати — майструва́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- майструвати — Виробляти, робити, р. лагодити; ЖМ. теслювати. Словник синонімів Караванського
- майструвати — див. працювати Словник синонімів Вусика
- майструвати — -ую, -уєш, недок. 1》 перех. і без додатка. Робити, виготовляти що-небудь ручним способом. 2》 неперех., розм. Те саме, що теслювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- майструвати — МАЙСТРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. 1. що і без дод. Робити, виготовляти що-небудь ручним способом. Одного літнього дня .. Кайдаш сидів у повітці на ослоні й майстрував (І. Словник української мови у 20 томах
- майструвати — МАЙСТРУВА́ТИ (робити, виготовляти щось перев. ручним способом), СПОРУ́ДЖУВАТИ (СПОРУДЖА́ТИ) розм., СПОРЯДЖА́ТИ розм., ЛА́ГОДИТИ розм., ЛАДНА́ТИ розм. — Док.: змайструва́ти, споруди́ти, споряди́ти, зла́годити, зладна́ти, зла́дити розм. Словник синонімів української мови
- майструвати — Майструва́ти, -ру́ю, -ру́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- майструвати — Майструва́ти, -ру́ю, -єш гл. Мастерить, дѣлать. Ішли майстрі на Сіянську гору деревні рубати, церкву майструвати. Грин. II. 35. Коло хлівця татусь майструє домовину. Сим. 224. Словник української мови Грінченка