майструвати

Значення в інших словниках

1. майструвати — (виготовляти щось) розм. споряджати. Словник синонімів Полюги
2. майструвати — майструва́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
3. майструвати — Виробляти, робити, р. лагодити; ЖМ. теслювати. Словник синонімів Караванського
4. майструвати — -ую, -уєш, недок. 1》 перех. і без додатка. Робити, виготовляти що-небудь ручним способом. 2》 неперех., розм. Те саме, що теслювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. майструвати — МАЙСТРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. 1. що і без дод. Робити, виготовляти що-небудь ручним способом. Одного літнього дня .. Кайдаш сидів у повітці на ослоні й майстрував (І. Словник української мови у 20 томах
6. майструвати — МАЙСТРУВА́ТИ (робити, виготовляти щось перев. ручним способом), СПОРУ́ДЖУВАТИ (СПОРУДЖА́ТИ) розм., СПОРЯДЖА́ТИ розм., ЛА́ГОДИТИ розм., ЛАДНА́ТИ розм. — Док.: змайструва́ти, споруди́ти, споряди́ти, зла́годити, зладна́ти, зла́дити розм. Словник синонімів української мови
7. майструвати — Майструва́ти, -ру́ю, -ру́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. майструвати — МАЙСТРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. 1. перех. і без додатка. Робити, виготовляти що-небудь ручним способом. Тесляр колисочку дебелу Майструє в сінях (Шевч., II, 1953, 312); Одного літнього дня.. Кайдаш сидів у повітці на ослоні й майстрував (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
9. майструвати — Майструва́ти, -ру́ю, -єш гл. Мастерить, дѣлать. Ішли майстрі на Сіянську гору деревні рубати, церкву майструвати. Грин. II. 35. Коло хлівця татусь майструє домовину. Сим. 224. Словник української мови Грінченка