1. Словник української мови у 20 томах

майструвати

МАЙСТРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок.

1. що і без дод. Робити, виготовляти що-небудь ручним способом.

Одного літнього дня .. Кайдаш сидів у повітці на ослоні й майстрував (І. Нечуй-Левицький);

Піду, бувало, в село, бавлюся з сільськими дітьми або придивляюся, як старші майструють коло возів, саней чи інших знаряддів [знарядь] (І. Франко);

Козаки з нудьги, щоб даремно не сидіти, майстрували залізні гаки – “котвиці” (Я. Качура);

Учні середньої школи з далекого гірського кишлаку писали українським друзям, що самі майструють телескоп, що дуже залюблені в зорі (О. Бердник);

– Татуню, виріж мені сопілку з калини. Лицар мовчки втяв гілку і заходився майструвати (Ю. Винничук).

2. розм. Те саме, що теслюва́ти.

Тесляр колисочку дебелу Майструє в сінях (Т. Шевченко);

Гриць за яку тільки роботу не брався: і майстрував, і бондарював, і фурманував (С. Чорнобривець);

Він зазвичай сидів на лаві в глибині фургона й щось майстрував – стругав ножем дерев'яний обрубок або зачищав наждаком поверхню столу (І. Роздобудько).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. майструвати — (виготовляти щось) розм. споряджати. Словник синонімів Полюги
  2. майструвати — майструва́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. майструвати — Виробляти, робити, р. лагодити; ЖМ. теслювати. Словник синонімів Караванського
  4. майструвати — див. працювати Словник синонімів Вусика
  5. майструвати — -ую, -уєш, недок. 1》 перех. і без додатка. Робити, виготовляти що-небудь ручним способом. 2》 неперех., розм. Те саме, що теслювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. майструвати — МАЙСТРУВА́ТИ (робити, виготовляти щось перев. ручним способом), СПОРУ́ДЖУВАТИ (СПОРУДЖА́ТИ) розм., СПОРЯДЖА́ТИ розм., ЛА́ГОДИТИ розм., ЛАДНА́ТИ розм. — Док.: змайструва́ти, споруди́ти, споряди́ти, зла́годити, зладна́ти, зла́дити розм. Словник синонімів української мови
  7. майструвати — Майструва́ти, -ру́ю, -ру́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. майструвати — МАЙСТРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. 1. перех. і без додатка. Робити, виготовляти що-небудь ручним способом. Тесляр колисочку дебелу Майструє в сінях (Шевч., II, 1953, 312); Одного літнього дня.. Кайдаш сидів у повітці на ослоні й майстрував (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  9. майструвати — Майструва́ти, -ру́ю, -єш гл. Мастерить, дѣлать. Ішли майстрі на Сіянську гору деревні рубати, церкву майструвати. Грин. II. 35. Коло хлівця татусь майструє домовину. Сим. 224. Словник української мови Грінченка