1. Словник української мови в 11 томах

малолітній

МАЛОЛІ́ТНІЙ, я, є. Який має мало років (про дітей, підлітків); неповнолітній.

— Ти й не підеш [до війська], бо ще малолітній, тільки ще сімнадцять літ, ще й пушок по лицю! (Барв., Опов.., 1902, 402);

[Тарталюк (верещить):] Та як ви смієте! Яка розпуста! Кожне малолітнє дівчисько буде свій ніс сувати! (Коч., II, 1956, 432);

// Власт. дитині; дитячий.

Застидавшися трохи і тут же кленучи себе за свою стидкуватість, яку вважав ознакою своєї малолітньої неповноцінності, Сашко змушений був попросити вантажника Григорія і надалі тримати все це від батька в секреті (Смолич, V, 1959, 532).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. малолітній — малолі́тній прикметник Орфографічний словник української мови
  2. малолітній — Неповнолітній, недолітній, недорослий, жм. малий; (розум) дитячий. Словник синонімів Караванського
  3. малолітній — [малоул’іт(')н'ій] м. (на) -н'ому/-н'ім; ж. -н'а; с. -н'еи; мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  4. малолітній — -я, -є. Який має мало років (про дітей, підлітків); неповнолітній. || Власт. дитині; дитячий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. малолітній — Замолодий, недошлий Словник чужослів Павло Штепа
  6. малолітній — МАЛОЛІ́ТНІЙ, я, є. Який має мало років (про дітей, підлітків); неповнолітній. – Ти й не підеш [до війська], бо ще малолітній, тільки ще сімнадцять літ, ще й пушок по лицю! (Ганна Барвінок); [Тарталюк (верещить):] Та як ви смієте! Яка розпуста!... Словник української мови у 20 томах
  7. малолітній — МАЛОЛІ́ТНІЙ прикм. (який має мало років — про дітей, підлітків), МАЛИ́Й, НЕДОЛІ́ТНІЙ розм.; НЕПОВНОЛІ́ТНІЙ, НЕДОРО́СЛИЙ (перев. про людину, яка не досягла повноліття). Іду до прийому, да чогось і ноги трусяться, підкошуються, і себе жаль, і матері жаль... Словник синонімів української мови
  8. малолітній — Малолі́тній, -ня, -нє Правописний словник Голоскевича (1929 р.)