малолітній
МАЛОЛІ́ТНІЙ, я, є.
Який має мало років (про дітей, підлітків); неповнолітній.
– Ти й не підеш [до війська], бо ще малолітній, тільки ще сімнадцять літ, ще й пушок по лицю! (Ганна Барвінок);
[Тарталюк (верещить):] Та як ви смієте! Яка розпуста! Кожне малолітнє дівчисько буде свій ніс сувати! (І. Кочерга);
Малолітнє хуліганча отямлюється нарешті від свого шаленства, стоїть в недобрій, очужілій осмішці (О. Гончар);
Правління перебрала на себе Пульхерія, молода сестра малолітнього імператора Теодосія (І. Білик);
// у знач. ім. малолі́тній, нього, ч.; малолі́тні, ніх, мн. Той (ті), хто має мало років.
Закарпаття на Східний фронт проходили жалюгідні, наспіх зібрані з стариків, малолітніх і калік військові частини (С. Скляренко);
Мені вже доводилося чувати, що малолітніх на роботу не приймають, тому, не роздумуючи, додав собі аж два роки (П. Запаренко);
// Власт. дитині; дитячий.
Застидавшися трохи і тут же кленучи себе за свою стидкуватість, яку вважав ознакою своєї малолітньої неповноцінності, Сашко змушений був попросити вантажника Григорія і надалі тримати все це від батька в секреті (Ю. Смолич).
Значення в інших словниках
- малолітній — малолі́тній прикметник Орфографічний словник української мови
- малолітній — Неповнолітній, недолітній, недорослий, жм. малий; (розум) дитячий. Словник синонімів Караванського
- малолітній — [малоул’іт(')н'ій] м. (на) -н'ому/-н'ім; ж. -н'а; с. -н'еи; мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
- малолітній — -я, -є. Який має мало років (про дітей, підлітків); неповнолітній. || Власт. дитині; дитячий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- малолітній — Замолодий, недошлий Словник чужослів Павло Штепа
- малолітній — МАЛОЛІ́ТНІЙ прикм. (який має мало років — про дітей, підлітків), МАЛИ́Й, НЕДОЛІ́ТНІЙ розм.; НЕПОВНОЛІ́ТНІЙ, НЕДОРО́СЛИЙ (перев. про людину, яка не досягла повноліття). Іду до прийому, да чогось і ноги трусяться, підкошуються, і себе жаль, і матері жаль... Словник синонімів української мови
- малолітній — Малолі́тній, -ня, -нє Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- малолітній — МАЛОЛІ́ТНІЙ, я, є. Який має мало років (про дітей, підлітків); неповнолітній. — Ти й не підеш [до війська], бо ще малолітній, тільки ще сімнадцять літ, ще й пушок по лицю! (Барв., Опов.., 1902, 402); [Тарталюк (верещить):] Та як ви смієте! Яка розпуста!... Словник української мови в 11 томах