1. Словник української мови в 11 томах

маломовний

МАЛОМО́ВНИЙ, а, е. Який не любить багато говорити; мовчазний, небалакучий.

Маломовний Жан ніколи не балакав про свої глибші сердечні тайни (Фр., І, 1955, 343);

Ліс, тайга зробили цей народ [комі] понурим, замкнутим, маломовним, навчивши бути твердим, витривалим, хоробрим (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 59).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. маломовний — маломо́вний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. маломовний — МОВЧАЗНИЙ, небалакучий, неговіркий; ЯК ІМ. немова, мовчун. Словник синонімів Караванського
  3. маломовний — див. мовчазний Словник синонімів Вусика
  4. маломовний — -а, -е. Який не любить багато говорити; мовчазний, небалакучий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. маломовний — МАЛОМО́ВНИЙ, а, е. Який не любить багато говорити; мовчазний, небалакучий. Маломовний Жан ніколи не балакав про свої глибші сердечні тайни (І. Франко); Оскільки баба Мокрина була маломовною, остільки багато говорив цей зайда (Г. Словник української мови у 20 томах
  6. маломовний — МОВЧАЗНИ́Й (який не любить багато говорити, схильний мовчати), МОВЧАЗЛИ́ВИЙ, МАЛОМО́ВНИЙ, МАЛОГОВІРКИ́Й, НЕГОВІРКИ́Й, НЕБАГАТОСЛІ́ВНИЙ, НЕВЕЛЕМО́ВНИЙ, НЕБАЛАКУ́ЧИЙ, НЕБАЛАКЛИ́ВИЙ, МОВЧКУВА́ТИЙ розм., МОВЧУ́ЩИЙ розм., НЕГОВОРЮ́ЧИЙ розм., НЕБАЛАЧКИ́Й розм. Словник синонімів української мови
  7. маломовний — Маломо́вний, -а, -е Неразговорчивый, молчаливый. Желех. Словник української мови Грінченка