1. Словник української мови в 11 томах

маляр

МА́ЛЯ́Р, ма́ляра́, ч,

1. Той, хто займається малярством (у 1 знач.); художник.

Ой там, на горі Малювали малярі; Малювали, рисували Чорні брови мої (Чуб., V, 1874, 15);

Прийшла я на ярмарок, аж там маляр продає образи (Н.-Лев., III, 1956, 284);

Колись Шевченко, як маляр, мріяв був подати у своїх картинах "Живописну Україну" (Тич., III, 1957, 76);

*Образно. Темніє небо, смутно тьмариться сад, що осінні малярі його золотили та малювали (Вас., II, 1959, 114).

2. Робітник, що займається фарбуванням будов, стін приміщень і т. ін.

Хазяїн Тарасів, маляр Ширяєв, посилав його красити на будинках покрівлю, стелі, підлоги та інше (Мирний, V, 1955, 310);

В тім домі жив маляр, що малював покої, паркани та садові лавки (Фр., IV, 1950, 92);

В кутку [кімнати] малярські козли з відром і квачем, поряд на стільці робоча спецівка маляра (Коч., II, 1956, 537);

// Ремісник, що малює вивіски.

На базарному майдані горить самотній ліхтарик, Тьмяне світло його падає на бляшану вивіску, написану місцевим маляром (Шиян, Баланда, 1957, 83).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. маляр — ма́ля́р іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. маляр — Мистець, зап. художник, р. артист; (ікон) богомаз, кн. іконописець; (фарбар) маляр. Словник синонімів Караванського
  3. маляр — див. художник Словник синонімів Вусика
  4. маляр — [мал'ар] -ра, ор. -ром, (на) -ров'і/-р'і, мн. -рие, -р'іў, д. -рам і [мал'ар] -л'ара, ор. -л'арем, -л'арев'і/-л'ар'і, мн. -л'ар'і, -л'ар'іў, д. -л'арам Орфоепічний словник української мови
  5. маляр — маляра, ч. 1》 Той, хто займається малярством (у 1 знач.); художник. 2》 Робітник, що займається фарбуванням будов, стін приміщень і т. ін. || Ремісник, що малює вивіски. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. маляр — МА́ЛЯ́Р, ма́ляра́, ч. 1. Той, хто займається малярством (у 1 знач.); художник (у 1 знач.). Ой там, на горі Малювали малярі; Малювали, рисували Чорні брови мої (П. Чубинський); Прийшла я на ярмарок, аж там маляр продає образи (І. Словник української мови у 20 томах
  7. маляр — ма́ляр художник (ст): Малярів згуртовано у “бриґади” для малювання “лозунгів” та великанських портретів “вождів”. Щойно згодом прийшла черга на малярські виставки, на яких всевладно запанував “соцреалізм”... Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. маляр — Поки маляр намалює суницю, то з'їсть вола й телицю. Малярська робота дуже пинява, забирає багато часу й видатків. Приповідки або українсько-народня філософія
  9. маляр — ХУДО́ЖНИК (майстер, який займається живописом), ЖИВОПИ́СЕЦЬ, МАЛЯ́Р. Мій друг, художник, показував портретні етюди, привезені з Полісся (І. Волошин); Т. Словник синонімів української мови
  10. маляр — Маля́р, -ра́, -ре́ві, -ре́м, -ля́ре! -лярі́, -рі́в, -ра́м Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. маляр — Маля́р, -ра́ м. Живописець, художникъ. Коли б же мені тиї малярі, — вималювала б милого собі. Мет. 52 Там маляр продає образи. Левиц. І. ум. маля́рик. То я б собі була малярика мала, я б своє личенько тоді змальовала. Чуб. V. 100. Словник української мови Грінченка