малярик
МАЛЯ́РИК¹, а, ч. Пестл. до ма́ля́р.
Коли б же я знала — Малярика б мала, Я б собі милого Та й намалювала (Чуб., V, 1874, 313).
МАЛЯ́РИК², а, ч., розм. Людина, що хворіє на малярію.
Якщо в 1960 році на земній кулі було зареєстровано понад 100 мільйонів нових маляриків, то в Радянському Союзі — близько 360 чоловік, і то переважно з числа мешканців вздовж наших південних кордонів (Хлібороб Укр., 1, 1964, 40).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- малярик — маля́рик 1 іменник чоловічого роду, істота маляр маля́рик 2 іменник чоловічого роду, істота хворий на малярію розм. Орфографічний словник української мови
- малярик — I -а, ч. Пестл. до маляр. II -а, ч., розм. Людина, що хворіє на малярію. Великий тлумачний словник сучасної мови
- малярик — МАЛЯ́РИК¹, а, ч. Пестл. до ма́ля́р. Коли б же я знала – Малярика б мала, Я б собі милого Та й намалювала (П. Чубинський); Що обіцяла його посмішка?... Словник української мови у 20 томах
- малярик — Маля́рик, -ка м. ум. отъ маля́р. Словник української мови Грінченка