малярик
МАЛЯ́РИК¹, а, ч.
Пестл. до ма́ля́р.
Коли б же я знала – Малярика б мала, Я б собі милого Та й намалювала (П. Чубинський);
Що обіцяла його посмішка? Про несподіваний фокус-мокус наче попереджували свіжих гостей радісні очі маляра, малярика в баварському піджакові, чудесно сірому, з темнозеленими вилогами (Олекса Ізарський).
МАЛЯ́РИК², а, ч., розм.
Людина, що хворіє на малярію.
Досить з'явитися одному малярику, щоб хвороба поширилася тут (М. Трублаїні).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- малярик — маля́рик 1 іменник чоловічого роду, істота маляр маля́рик 2 іменник чоловічого роду, істота хворий на малярію розм. Орфографічний словник української мови
- малярик — I -а, ч. Пестл. до маляр. II -а, ч., розм. Людина, що хворіє на малярію. Великий тлумачний словник сучасної мови
- малярик — МАЛЯ́РИК¹, а, ч. Пестл. до ма́ля́р. Коли б же я знала — Малярика б мала, Я б собі милого Та й намалювала (Чуб., V, 1874, 313). МАЛЯ́РИК², а, ч., розм. Людина, що хворіє на малярію. Словник української мови в 11 томах
- малярик — Маля́рик, -ка м. ум. отъ маля́р. Словник української мови Грінченка