малярка

МАЛЯ́РКА, и, ж.

Жін. до ма́ля́р.

В художню студію мама за ручку водила, мріяла вступати в художній інститут, бути маляркою. І все було б так, як мріяла, якби .. не прийшов новий кіномеханік... (Г. Тарасюк);

– Та люди про вас вповідають такі історії, що тільки цмокати. А наші місцеві малярки й зобразили ваші подвиги (Ю. Винничук);

Малярко чарівна, з тобою заглядає в блакить шибок весна (В. Сосюра).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. малярка — ма́ля́рка іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. малярка — -и, ж., спец., розм. 1》 Приміщення, де проводиться фарбування машин, механізмів, яких-небудь виробів. 2》 Малярні роботи. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. малярка — МАЛЯ́РКА, и, ж, Жін. до ма́ля́р. Розписи сільських малярок Ганни Щавель, Марії Гриб, Насті Моспан не раз виставлялись на виставках в обласному [львівському] Будинку народної творчості (Нар. тв. та етн. Словник української мови в 11 томах
  4. малярка — Малярка, -ки ж. 1) Женщина-живописецъ. 2) Жена живописца, маляра. Словник української мови Грінченка