1. Словник української мови в 11 томах

маненький

МАНЕ́НЬКИЙ, а, е, розм. Те саме, що мале́нький 1 — 5.

Сама жінка маненька, коротесенька, та аж пихтить під тими убраннями (Вовчок, І, 1955, 214);

Її звали Наталею. Вона була маненька, їй було тільки сім років (Гр., І, 1963, 431);

Бабуся, було, скажуть: — І навіщо б ото я пташенятко мучив? Воно ж іще маненьке. Пусти його, не муч! (Вишня, II, 1956, 274).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. маненький — мане́нький прикметник розм. Орфографічний словник української мови
  2. маненький — див. малий Словник синонімів Вусика
  3. маненький — -а, -е, розм. Те саме, що маленький 1-5). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. маненький — МАНЕ́НЬКИЙ, а, е, розм. Те саме, що мале́нький 1–5. Сама жінка маненька, коротесенька, та аж пихтить під тими убраннями (Марко Вовчок); – Справжній харалужний меч. Бачиш мереживо на лезі? Ото тільки що маненький і легкий, а так справжнісінький (І. Словник української мови у 20 томах
  5. маненький — НИЗЬКИ́Й (про людину, тварину — який має невеликий зріст; про рослину — який має невелику висоту), МАЛИ́Й, МАЛЕ́НЬКИЙ, НИЗЬКОРО́СЛИЙ, МАЛОРО́СЛИЙ, МАНЕ́НЬКИЙ розм., КОРО́ТКИЙ розм., КУ́ЦИЙ розм., ДРІБНИ́Й розм., КАРЛИКУВА́ТИЙ підсил. розм. Словник синонімів української мови