маненький

НИЗЬКИ́Й (про людину, тварину — який має невеликий зріст; про рослину — який має невелику висоту), МАЛИ́Й, МАЛЕ́НЬКИЙ, НИЗЬКОРО́СЛИЙ, МАЛОРО́СЛИЙ, МАНЕ́НЬКИЙ розм., КОРО́ТКИЙ розм., КУ́ЦИЙ розм., ДРІБНИ́Й розм., КАРЛИКУВА́ТИЙ підсил. розм., КАРЛУВА́ТИЙ підсил. розм.; КА́РЛИКОВИЙ (ужив. і як складова частина назв дуже малих, низьких рослин і тварин); НЕВИСО́КИЙ, НЕВЕЛИ́КИЙ (який не є високим). Він був низький, присадкуватий, як печериця (І. Нечуй-Левицький); Це малий худорлявий турок із голеним обличчям (Ю. Яновський); Рослинність повсюди тут цупка та колюча, низькоросла від постійної боротьби з вітрами (О. Гончар); Сама жінка маненька, коротесенька, та аж пихтить під тими убраннями (Марко Вовчок); Ось показалась коротка й сита фігура (Івана) (М. Коцюбинський); З куцої Тоськи виявився неабиякий гребець, навіть проти води (Ю. Смолич); Романові вже минуло сім років, хоч і дрібний він на зріст (С. Васильченко); — Ось уже видно Терешкові вишні та сливи, — белькотів голова, — о! чи ти ба! як швидко виросли.. Ще вчора були невисокі, а сьогодні — як ліс (Г. Хоткевич); Ростом невеликий, але такий прудкий, жвавий, що навряд чи й двоє з ним справились би (О. Гончар).