1. Словник української мови в 11 томах

манжет

МАНЖЕ́Т, а, ч. Те саме, що манже́та.

— Пора нам розстатися вже з пануванням, — подумав Аркадій Петрович, защібаючи лівий манжет (Коцюб., II, 1955, 383);

Рука ніби дитяча, але білий м’який манжет, край чорного потертого рукава явно дорослої людини (Ів., Таємниця, 1959, 140).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. манжет — манже́т іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. манжет — -а, ч. Те саме, що манжета. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. манжет — МАНЖЕ́Т, а, ч. Те саме, що манже́та 1. – Пора нам розстатися вже з пануванням, – подумав Аркадій Петрович, защібаючи лівий манжет (М. Коцюбинський); Рука ніби дитяча, але білий м'який манжет, край чорного потертого рукава явно дорослої людини (О. Словник української мови у 20 томах
  4. манжет — МАНЖЕ́ТА (в рукаві сорочки, блузки тощо), МАНЖЕ́Т, ЧО́ХЛА, ЗАРУКА́ВОК заст., НАРУКА́ВНИК заст. Загнибіда нарядився у сукняний убір, надів сорочку з манжетами (Панас Мирний); Хороша була та Катря.. Плахта на їй шовкова.. Словник синонімів української мови