манячити
МАНЯ́ЧИ́ТИ, я́чу́, я́чи́ш і МАНЯЧІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок., розм., рідко. Те саме, що мая́чити¹; майоріти (у 1 знач.).
Здалека манячить і мріє той острів (Стор., І, 1957, 252);
; В лісі зовсім затемніло. На землі і в повітрі білів лиш сніг та манячіли цупкі, замерзлі стовбури дерев (Коцюб., І, 1955, 81);
Вдалині неясно манячіли берестівецькі хутори (Кач., Вибр., 1953, 258);
// Нерухомо стояти; стовбичити.
Мати підвела голову і повернулася до Усті: — Лягай спати — чого манячиш, як привид? (Вас., І, 1959, 200).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- манячити — маня́чи́ти дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
- манячити — -ячу, -ячиш і манячіти, -ію, -ієш, недок., розм., рідко. Те саме, що маячити I; майоріти (у 1 знач.). || Нерухомо стояти; стовбичити. Великий тлумачний словник сучасної мови
- манячити — МАНЯ́ЧИ́ТИ, я́чу́, я́чи́ш і МАНЯЧІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок., розм., рідко. Те саме, що мая́чи́ти¹; майоріти (у 1 знач.). Здалека манячить і мріє той острів (О. Стороженко); В лісі зовсім затемніло. Словник української мови у 20 томах
- манячити — ВИДНІ́ТИСЯ (бути видним, приступним зорові), ВИДНІ́ТИ, ПОЗНАЧА́ТИСЯ, ВБАЧА́ТИСЯ (УБАЧА́ТИСЯ) розм.; ВИМАЛЬО́ВУВАТИСЯ, МАЛЮВА́ТИСЯ рідше, ВИРИСО́ВУВАТИСЯ, ВИКАРБО́ВУВАТИСЯ, КРАСУВА́ТИСЯ (бути виразно видним); МРІ́ТИ, МРІ́ТИСЯ, МАЯ́ЧИ́ТИ, МАЯЧІ́ТИ... Словник синонімів української мови
- манячити — Маня́чити, -ня́чу, -ня́чиш, -ня́чать (блудити словами); див. маячі́ти Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- манячити — Маня́чити, -чу, -чиш гл. = маячити. Далеко над Россю манячив якийсь магазин з червоної цегли. Левиц. І. Образ за образом манячать, минаються, десь зникають. Левиц. І. Словник української мови Грінченка