маніжитися
МАНІ́ЖИТИСЯ, жуся, жишся, недок., розм.
1. Поводитися манірно; маніритися.
[Захарко:] Та то Домаха, може, з болісті? Хвора людина — треба вибачити!.. [Василь:] Дуже вже вона маніжиться! (Кроп., II, 1958, 159);
Гнат бере стакан в руки і так маніжиться, ніби тієї горілки зроду і не куштував: хмуриться, кривиться, одвертається (Тют., Вир, 1960, 208).
2. з ким, рідко. Те саме, що па́нькатися.
Кат із нею [дівчиною], посадовить її на санки, тільки не біля себе, а на самім задку, — з їхнім братом не дуже треба маніжитися, а то ціни собі не складуть (Стельмах, І, 1962, 152).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- маніжитися — мані́житися дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- маніжитися — Маніритися, кривлятися, розводити церемонії; Р. панькатися. Словник синонімів Караванського
- маніжитися — див. балувати Словник синонімів Вусика
- маніжитися — -жуся, -жишся, недок., розм. 1》 Поводитися манірно; маніритися. 2》 з ким, рідко. Те саме, що панькатися. Великий тлумачний словник сучасної мови
- маніжитися — МАНІ́ЖИТИСЯ, жуся, жишся, недок., розм. 1. Поводитися манірно; маніритися. [Захарко:] Та то Домаха, може, з болісті? Хвора людина – треба вибачити! .. [Василь:] Дуже вже вона маніжиться! (М. Словник української мови у 20 томах
- маніжитися — ГОДИ́ТИ кому (задовольняти кого-небудь, роблячи приємне, потрібне, бажане), ДОГОДЖА́ТИ кому, ПРИПОДО́БЛЮВАТИСЯ кому і без додатка, діал., ПРИПОДОБЛЯ́ТИСЯ кому і без додатка, діал.; ПОТРАФЛЯ́ТИ кому, на кого, розм., ПОТРАПЛЯ́ТИ кому, розм. Словник синонімів української мови
- маніжитися — Маніжитися, -жуся, -жишся гл. Жеманиться; нѣжничать. Словник української мови Грінченка