1. Словник української мови в 11 томах

мариніст

МАРИНІ́СТ, а, ч. Художник, що малює марини.

Серед величезної кількості культурних закладів нашої країни особливе місце посідає картинна галерея імені І. К. Айвазовського, заснована великим мариністом у себе на батьківщині — в м. Феодосії у 1880 році (Довж., III, 1960, 85);

Він [художник Л. О. Мучник] виступає і як мариніст, пише мінливе неспокійне море, зображує події, зв’язані з працею чорноморських рибалок (Мист., 6, 1963, 40);

// Письменник, що описує море.

М. Коцюбинський — фактично перший в українській літературі художник слова — мариніст (Курс іст. укр. літ. мови, І, 1958, 528).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мариніст — марині́ст іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. мариніст — -а, ч. Художник, що малює марини. || Письменник, що описує море. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. мариніст — МАРИНІ́СТ, а, ч. Художник, що малює марини. Серед величезної кількості культурних закладів нашої країни особливе місце посідає картинна галерея імені І. К. Айвазовського, заснована великим мариністом у себе на батьківщині – в м. Феодосії у 1880 році (О. Словник української мови у 20 томах
  4. мариніст — марині́ст (італ. marinista, від mare – море) художник, для творчості якого характерне зображення морських краєвидів. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. мариніст — Марині́ст, -та; -ні́сти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)