1. Словник української мови в 11 томах

марновірний

МАРНОВІ́РНИЙ, а, е.

1. Те саме, що забобо́нний 1.

— Не на добре така зустріч. — Не на добре? А ви марновірні, виходить, Ніно. — Взагалі ні, але тут, у вас, мабуть, повірю в забобони (Коп., Земля.., 1957, 150);

Графові тієї ночі приснився страшний сон, і він відразу ж після сніданку сів сам собі ворожити на картах — молодий граф був марновірний (Донч., III, 1956, 49).

2. Який грунтується на марновірстві.

У свідомості деяких наших людей ще й досі збереглись марновірні, антинаукові уявлення про здоров’я і причини хвороби людини (Наука.., 9, 1959, 41);

// Спричинений марновірством.

[Флегон (з марновірним жахом):] Хто меч підійме, від меча загине (Л. Укр., II, 1951, 434).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. марновірний — марнові́рний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. марновірний — -а, -е. 1》 Те саме, що забобонний 1). 2》 Який ґрунтується на марновірстві. || Спричинений марновірством. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. марновірний — МАРНОВІ́РНИЙ, а, е. 1. Те саме, що забобо́нний 1. Та хто порахує всю павутину марновірних голів? Наче Бог – варвар, щоб за дрібницю ворогувати (Г. Словник української мови у 20 томах
  4. марновірний — ЗАБОБО́ННИЙ (який вірить у забобони), МАРНОВІ́РНИЙ. Коли б він був забобонний, він повірив би, що це сталося не з волі випадку, а не інакше, як з веління його судьби (О. Словник синонімів української мови