1. Словник української мови в 11 томах

марнотратний

МАРНОТРА́ТНИЙ, а, е. Який нерозумно, без потреби витрачає гроші, майно тощо.

Батько не мав відки їх [борги] заплатити, і його засадили в довгову [боргову] тюрму. Аж тоді отямився марнотратний син, жаль йому стало батька (Фр., XVI, 1955, 232);

Самолюбство заважало йому розповісти цим жовторотим, що сувора природа його батьківщини не дозволяє бути марнотратним (Багмут, Опов., 1959, 29).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. марнотратний — марнотра́тний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. марнотратний — -а, -е. Який нерозумно, без потреби витрачає гроші, майно тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. марнотратний — МАРНОТРА́ТНИЙ, а, е. Який нерозумно, без потреби витрачає гроші, майно тощо. Батько не мав відки їх [борги] заплатити, і його засадили в довгову [боргову] тюрму. Аж тоді отямився марнотратний син, жаль йому стало батька (І. Словник української мови у 20 томах
  4. марнотратний — Марнотратний, -а, -е Расточительный. Словник української мови Грінченка