мародер
МАРОДЕ́Р, а, ч. Вояк, що грабує вбитих та поранених після бою або мирне населення під час війни.
Хай головком не стріляє мародерів, що прийшли по п’ятах переможців і грабують вагони. Їх усіх не перестріляєш (Ю. Янов., І, 1958, 209);
У місті було майже безлюдно, коли не рахувати кількох мародерів, що хазяйнували в розбитих крамницях (Гжицький, У світ.., 1960, 44);
*У порівн. [Коршун:] Не до тебе мені зараз, хочу я зрозуміти, що ти за людина, Малинін, коли можеш, як останній мародер, мертвого обікрасти? (Собко, П’єси, 1958, 233).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- мародер — мароде́р іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- мародер — див. ГРАБІЖНИК. Словник синонімів Караванського
- мародер — -а, ч. Вояк, що грабує вбитих і поранених після бою або мирне населення під час війни. Великий тлумачний словник сучасної мови
- мародер — Грабіжник, злодій, див. бандит Словник чужослів Павло Штепа
- мародер — МАРОДЕ́Р, а, ч. Вояк, що грабує вбитих та поранених після бою або мирне населення під час війни. Хай головком не стріляє мародерів, що прийшли по п'ятах переможців і грабують вагони. Їх усіх не перестріляєш (Ю. Словник української мови у 20 томах
- мародер — мароде́р (франц. maraudeur, від maraude – грабіж) грабіжник, який краде на полі бою речі вбитих і поранених. Морально розкладений солдат, що грабує населення під час війни. Словник іншомовних слів Мельничука
- мародер — Мароде́р, -ра; -де́ри, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)