1. Словник української мови в 11 томах

марніти

МАРНІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок.

1. Ставати худим, мізерним, блідим унаслідок хвороби, недоїдання, важкої праці тощо.

За ледачим чоловіком жінка марніє, за хорошим — молодіє (Укр.. присл.., 1955, 124);

— Так вона Якова зводила, що він і нездужав, і марнів (Вовчок, І, 1955, 220);

В останні дні Лариса на очах марніла й танула, мов свічка, .. обличчя схудло, під очима з’явилися темні кружки (Гур., Друзі.., 1959, 116);

// Утрачати свіжість, привабливість, красу (про обличчя тощо).

Жде його Марія, І ждучи плаче, молодії Ланіти, очі і уста Марніють зримо (Шевч., II, 1953, 310);

[Кнур:] Моя кров щодня сохнутиме, молоде личенько марнітиме, ясні очі гаснути стануть (Мирний, V, 1955, 94).

2. перен., рідко. Пропадати марно.

Важко дні За днями йдуть — повзуть в біді, Літа марніють молоді! (Фр., XIII, 1954, 406);

[Неріса:] По-твоєму, то добре, щоб у нас по закутках марніли твори хисту (Л. Укр., III, 1952, 441).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. марніти — марні́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. марніти — Худнути, мізерніти, перепадати на смик; (зовні) блякнути, в'янути, миршавіти, спадати з лиця; (геть) прив'ядати, сохнути, засихати, танути, р. чучверіти. Словник синонімів Караванського
  3. марніти — Засихати, миршавіти, мізерніти, нидіти, сохнути, хиріти, чучверіти Словник синонімів Вусика
  4. марніти — -ію, -ієш, недок. 1》 Ставати худим, мізерним, блідим унаслідок хвороби, недоїдання, важкої праці тощо. || Утрачати свіжість, привабливість, красу (про обличчя тощо). 2》 перен., рідко. Пропадати марно. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. марніти — МАРНІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок. 1. Ставати худим, мізерним, блідим унаслідок хвороби, недоїдання, важкої праці тощо. За ледачим чоловіком жінка марніє, за хорошим – молодіє (прислів'я); – Так вона Якова зводила, що він і нездужав, і марнів (Марко Вовчок)... Словник української мови у 20 томах
  6. марніти — ЗМАРНІ́ТИ (схуднути, виснажитися від горя, туги, хвороби і т. ін.), ПОМАРНІ́ТИ, ОСУ́НУТИСЯ, ПОДА́ТИСЯ, ЗІВ'Я́НУТИ, ЗІВ'Я́ТИ, ПОВ'Я́НУТИ, ЗБЛЯ́КНУТИ, ПОБЛЯ́КНУТИ, ПРИВ'Я́НУТИ, ЗЛИНЯ́ТИ, ПОЛИНЯ́ТИ, ПОЧОРНІ́ТИ, СПОГАНІ́ТИ розм., ЗАСНИ́ДІТИ діал. — Недок. Словник синонімів української мови
  7. марніти — Марні́ти, -ні́ю, -ні́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. марніти — Марні́ти, -ні́ю, -єш гл. Чахнуть, худѣть, вянуть. Марніє та й марніє Парася моя. МВ. ІІ. 25. А щоб личко не марніло з чорними бровами, — до схід сонця в темнім лісі умийся сльозами. Шевч. 81. Словник української мови Грінченка