марність
МА́РНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до ма́рний¹.
Три залпи дали по ньому гайдамаки й, бачачи марність нікчемних пострілів своїх, закричали, приголомшені: — Падай! Падай! (Довж., І, 1958, 61);
Батьки полегшено зітхнули і покинули думати про марність власного існування (Полт., Дит. Гоголя, 1954, 86);
Він щось говорив до юрби.. Я рішив, що то проповідник, що він говорить про марність всього живого перед жорстоким лицем природи, перед невблаганністю смерті (Коцюб., II, 1955, 404).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- марність — ма́рність іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- марність — -ності, ж. Абстр. ім. до марний I. Великий тлумачний словник сучасної мови
- марність — МА́РНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до ма́рний. Три залпи дали по ньому гайдамаки й, бачачи марність нікчемних пострілів своїх, закричали, приголомшені: – Падай! Падай! (О. Довженко); І туга сповивала серце Гіпатії, бо вона збагнула марність шукання Орфея (О. Словник української мови у 20 томах
- марність — Ма́рність, -ности, -ності, -ністю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- марність — Марність, -ности ж. 1) Суета, тщета, суетность. 2) Ничтожность, пустота. Словник української мови Грінченка