марність
МА́РНІСТЬ, ності, ж.
Абстр. ім. до ма́рний.
Три залпи дали по ньому гайдамаки й, бачачи марність нікчемних пострілів своїх, закричали, приголомшені: – Падай! Падай! (О. Довженко);
І туга сповивала серце Гіпатії, бо вона збагнула марність шукання Орфея (О. Бердник);
Батьки полегшено зітхнули і покинули думати про марність власного існування (О. Полторацький);
Він щось говорив до юрби .. Я рішив, що то проповідник, що він говорить про марність всього живого перед жорстоким лицем природи, перед невблаганністю смерті (М. Коцюбинський).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- марність — ма́рність іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- марність — -ності, ж. Абстр. ім. до марний I. Великий тлумачний словник сучасної мови
- марність — Ма́рність, -ности, -ності, -ністю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- марність — МА́РНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до ма́рний¹. Три залпи дали по ньому гайдамаки й, бачачи марність нікчемних пострілів своїх, закричали, приголомшені: — Падай! Падай! (Довж. Словник української мови в 11 томах
- марність — Марність, -ности ж. 1) Суета, тщета, суетность. 2) Ничтожность, пустота. Словник української мови Грінченка