1. Словник синонімів української мови

марніти

ЗМАРНІ́ТИ (схуднути, виснажитися від горя, туги, хвороби і т. ін.), ПОМАРНІ́ТИ, ОСУ́НУТИСЯ, ПОДА́ТИСЯ, ЗІВ'Я́НУТИ, ЗІВ'Я́ТИ, ПОВ'Я́НУТИ, ЗБЛЯ́КНУТИ, ПОБЛЯ́КНУТИ, ПРИВ'Я́НУТИ, ЗЛИНЯ́ТИ, ПОЛИНЯ́ТИ, ПОЧОРНІ́ТИ, СПОГАНІ́ТИ розм., ЗАСНИ́ДІТИ діал. — Недок.: марні́ти, осува́тися, подава́тися, в'я́нути, бля́кнути, прив'яда́ти, линя́ти, погані́ти. За ті страшні дні вона змізерніла, змарніла, постаріла (І. Нечуй-Левицький); Все поодцвітало, навіть дівчата мов іспали з цвіту, помарніли (Ганна Барвінок); Тільки його понуре лице осунулось і стало, мов земля, очі запали глибоко (І. Франко); Тільки тепер помітив Дмитро, як за останній час подався старий пасічник (М. Стельмах); Марічка зів'яла, споганіла, лице вкрили зморшки, очі позападали (Є. Куртяк); Очі запали, сама зблякла, змарніла дочка (К. Гордієнко); Без жиру й сонця навіки засниділа дитина (В. Бабляк). — Пор. 1. висна́жуватися, ху́днути.

ХУ́ДНУТИ (ставати худим або худішим, втрачати на вазі), СО́ХНУТИ, ВИСИХА́ТИ, МАРНІ́ТИ, МІЗЕРНІ́ТИ, ОПАДА́ТИ розм., СТУХА́ТИ жарт.; СПАДА́ТИ (перев. із сл. тіло). — Док.: сху́днути, поху́днути, похуді́ти, оху́днути рідше зсо́хнути (зсо́хти), ви́сохнути (ви́сохти), посо́хнути (посо́хти), посхну́ти, охля́нути (охля́ти), змарні́ти, помарні́ти, змізерні́ти, помізе́рніти, опа́сти, сту́хнути. Вона худла і блідла, чуючись трохи послабленою від посту при важкій праці в школі (М. Коцюбинський); За час, протягом якого я тут не був, тітка схудла, постарішала, очі їй попровалювались під лоба (Є. Гуцало); Коли надійшла осінь і зігнала його (діда) з любимих полонин, він марнів, сох, видимо, аж до відживляючої весни (І. Франко); Він боявся, що ми з Данилом так охлянемо на кислому молоці, що не зможемо тримати молотка в руках (М. Чабанівський); За ті страшні дні вона змізерніла, змарніла, постаріла; лице осунулось, і очі неначе пригасли (І. Нечуй-Левицький); — Тонна в бикові, а ти йому даєш два кілограми дерті? Травою щоб жив? .. Щоб охуд, опав? (К. Гордієнко); Доки багатий стухне, бідний з голоду опухне (прислів'я); — Усе, було, тружусь, роблю — Аж з тіла спала (Л. Глібов). — Пор. 1. марні́ти.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. марніти — марні́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. марніти — Худнути, мізерніти, перепадати на смик; (зовні) блякнути, в'янути, миршавіти, спадати з лиця; (геть) прив'ядати, сохнути, засихати, танути, р. чучверіти. Словник синонімів Караванського
  3. марніти — Засихати, миршавіти, мізерніти, нидіти, сохнути, хиріти, чучверіти Словник синонімів Вусика
  4. марніти — -ію, -ієш, недок. 1》 Ставати худим, мізерним, блідим унаслідок хвороби, недоїдання, важкої праці тощо. || Утрачати свіжість, привабливість, красу (про обличчя тощо). 2》 перен., рідко. Пропадати марно. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. марніти — МАРНІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок. 1. Ставати худим, мізерним, блідим унаслідок хвороби, недоїдання, важкої праці тощо. За ледачим чоловіком жінка марніє, за хорошим – молодіє (прислів'я); – Так вона Якова зводила, що він і нездужав, і марнів (Марко Вовчок)... Словник української мови у 20 томах
  6. марніти — Марні́ти, -ні́ю, -ні́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. марніти — МАРНІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок. 1. Ставати худим, мізерним, блідим унаслідок хвороби, недоїдання, важкої праці тощо. За ледачим чоловіком жінка марніє, за хорошим — молодіє (Укр.. присл.. Словник української мови в 11 томах
  8. марніти — Марні́ти, -ні́ю, -єш гл. Чахнуть, худѣть, вянуть. Марніє та й марніє Парася моя. МВ. ІІ. 25. А щоб личко не марніло з чорними бровами, — до схід сонця в темнім лісі умийся сльозами. Шевч. 81. Словник української мови Грінченка